Історія школи

                                                         Саджай не там, де все цвіте,
                                                         Де ґрунт під саджанці розбитий,
                                                        Саджай отам, де не росте,
                                                        Чужинським вибито копитом,
                                                        Де звук помер – саджай слова,
                                                       Де слово вбите – мову висій.
                                                                                          М.Шевченко

            Коли Україна святкувала третю річницю з Дня Незалежності, 1 вересня 1994 року відкрила гостинно двері назустріч своїм першим учням українська національна школа. Ідея створення якої в російськомовному місті Енергодарі належала міському відділу освіти (завідуюча – Г.С.Біла) та вчителю української мови і літератури Т.О.Скибі. їх підтримали: міська рада народних депутатів, батьківська громадськість, міський осередок Народного Руху України, члени Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Г. Шевченка.

           Ось вже 1 вересня переступили поріг української школи №7 352 учні. Це діти, які свідомо йшли до школи, вони прагнули здобувати знання рідною мовою, хотіли пізнавати культуру, звичаї і традиції українського народу.

          Але як же бути з приміщенням? І тоді гостинно прийняли наших учнів і вчителів дитячі садочки №7, 8, 10, на базі яких і функціонувала школа аж до 1997 року.

                                                    З різних куточків неньки – Вкраїни
                                                    Всі ми зібрались в школу – родину
                                                    В мовнім розмаї свою плекати,
                                                    Слово Шевченка не забувати.

             У вересні 1994 року педагогічний колектив школи налічував у своєму складі 36 вчителів. Це були справжні ентузіасти, які не лякаючись труднощів (а їх було чимало), одержимі національною ідеєю відродження української мови, культури, звичаїв і традицій народу, прийшли передавати свої знання і вміння, виховувати громадян – патріотів на засадах загальнолюдських і національних цінностей. А народжені традиції та звичаї, народна творчість, родинна педагогіка – стали підвалинами системи виховної роботи в школі.

           Очолили цей творчий педагогічний колектив і мудро скерували його діяльність директор школи Т.О. Скиба та заступники з навчально-виховної роботи Л.Г. Мисик та Г.М. Звірик.

Родинні та етнографічні свята, Шевченківські вечори, подорожі, робота студії художньої дитячої творчості «Барвінок» та студії української народної вишивки «Берегиня», музичні та хореографічні колективи школи, що стали неодноразовими лауреатами і призерами міських та обласних оглядів дитячої творчості, не могли не зацікавити дітей і батьків нашого міста. І вони, як бджілки, потяглися до гамірного вулика – школи. Так на 1996-1997 н.р. українська школа налічувала вже 1103 учні.

Школа – красуня, кращая в світі,
Школи прикраса - вчитель і діти,
Ті, що в співпраці здобудуть славу,
Зроблять міцною нашу державу.

           4 квітня 1997 року школа отримала власне приміщення. Будівництво проходило під керівництвом Н.М. Семиколєнової. На відкритті новобудови були присутні будівельники, шефи-замовники, депутати Верховної Ради України, представники обласної держадміністрації.

Новобудова, дійсно, прекрасна, у нашому місті унікальна, бо в ній функціонує басейн, до послуг школярів два чудових читальних зали бібліотеки, для занять спортом два спортивних зали та гімнастичний зал, спортивні майданчики на подвір’ї школи, світлі затишні кабінети, комп’ютерні класи, створений прекрасний краєзнавчий музей, виставкова зала, школа мистецтв.

Будемо щиро друзів вітати,
В мудрості предків силу шукати.
Знання криниця щоб не всихала,
Творчості слово щоб не згасало.
Хай сонце сяє і квітне Вкраїна,
Хай процвітає школа-родина.
                                    Л.С. Міллєр

          Швидко плине час… За 13 років із стін школи вийшли 1209 випускників, які обрали різні доріжки в житті, але всі вони свято шанують заповіді своєї школи бути людяними, чесними, справедливими, гідними своїх наставників…

Дещо про нас:

• Школа розпочала свою діяльність 1 вересня 1994 р. на базі дитячих садочків №7, 8, 10 м. Енергодара.
• У червні 2006 р. школа випустила перших своїх учнів - аж 5 чоловік.
• На 1 вересня 2007 р. в школі було 10 перших класів та 34 класи початкової ланки.
• квітня  1997 р. школа отримала власне приміщення.
• З 1  вересня  1997 р. розпочато набір класів з поглибленим вивченням іноземної мови.
• У вересні  1998 р. сформовано класи художньо-естетичного профілю. В школі відкрито виставкову залу.
• В 2001 р. був створений шкільний музей історії етнографії.
• В 2004 р. відкрита "Школа джур”.
• В 2005 р. шкільний музей отримав звання "Зразкового музею” при навчальному закладі.
• В червні 2004 та 2005 рр. школа випустила найбільші паралелі - по 8 класів на кожній.
• Травень  2006 р. шкільний краєзнавчий музей отримав звання зразкового.
• У вересні 2006р. започаткована шкільна газета "Кувир-com".
• В червні 2007 р. школа випустила 16 учнів з медалями - 12 золотих медалістів та 4 срібних.
• У вересні 2007р. побачила світ нова українськомовна газета "Велика перерва". Головний редактор Бортукова О.П. (вчитель зарубіжної літератури).
• В квітні 2008 р. був створений офіційний сайт школи.
• В жовтні 2008р. за результатами роботи IV Всеукраїнської виставки газетних видань молоді "Молодіжний акцент" шкільна газета "Велика перерва" нагороджена дипломом переможця за І місце у номінації "Найкраща шкільна газета районів Запорізької області". Газета увійшла до каталогу молодіжної преси.